Про що ви дізнаєтесь:
Історія догляду за зубами розпочалася ще в доісторичні часи. Неандертальці, які жили понад 130 тисяч років тому, намагалися підтримувати гігієну ротової порожнини. На їхніх зубах учені виявили мікроподряпини, що свідчить про використання кістяних або дерев’яних інструментів — найімовірніше, зубочисток. У Стародавньому Єгипті вже застосовували палички-ґіґли (жувальні гілочки), які не лише очищали зуби, а й слугували природним антисептиком завдяки ефірним оліям, що містилися в деревині.Більш детальніше розповість Главред.
Як розповідають на ютуб-каналі "Знаєш чи ні?", в Індії, Китаї та країнах Близького Сходу зуби чистили сумішшю з подрібнених мінералів, солі, попелу та іноді навіть вугілля. У Шумері та Єгипті ще в II столітті до н.е. з’явилися перші зубні порошки, які виготовляли з пемзи, товчених кісточок, винного оцту, кори, попелу та трав.
Найцікавішими були рецепти Стародавнього Риму — до складу пасти могли входити навіть мозок мишей, подрібнені раковини устриць, кораловий порошок і навіть сеча — через вміст аміаку, який мав відбілювальний ефект. Такі суміші працювали як абразиви, але часто шкодили емалі.
У VII–X століттях у Китаї створили першу зубну щітку з ручкою з бамбуку та щетиною з волосся дикого кабана. Це був своєрідний праобраз сучасної щітки. В Європі щітки з’явилися лише у XVI–XVII століттях і виготовлялися з борсукового або кінського волосся. Через нерівномірну жорсткість вони могли або не очищати ефективно, або пошкоджувати емаль і ясна.
У стародавньому світі замість щіток широко використовували гілочки, які жували доти, поки вони не ставали м’якими, а потім ними терли зуби. Це дозволяло не лише видаляти залишки їжі, а й масажувати ясна.
Відео про історію створення зубної пасти можна переглянути тут:
У Середньовіччі інтерес до гігієни зубів у Європі значною мірою згас, але арабські лікарі, зокрема Авіценна, продовжували застосовувати лікувальні порошки. Він радив використовувати суміш із розтертого рогу оленя, солі та подрібнених равликів для зміцнення ясен. У XIV–XV століттях популярності набули рецепти на основі оцту, меду та трав. А вже у XVII столітті сіль як абразив поступово витіснила крейда.
У XVIII столітті француз П’єр Фошар, якого вважають батьком сучасної стоматології, дав потужний поштовх до розвитку гігієни ротової порожнини. Він описав понад 100 типів захворювань зубів і науково обґрунтував необхідність щоденного чищення. Фошар критично оцінював наявні засоби догляду за зубами — не радив щетину з кінського або свинячого волосся через її абразивність або надмірну м’якість. Як альтернативу він пропонував використовувати морську губку. Його підхід до профілактики зубних захворювань став основою розвитку сучасної стоматології як науки.
У XIX столітті з’явилися фабричні зубні порошки в металевих баночках, а трохи пізніше — напіврідкі пасти, які продавали у скляних банках. У 1892 році в США було створено перший тюбик зубної пасти, що значно підвищило зручність і гігієнічність використання. Це стало справжньою революцією в поширенні засобів для догляду за зубами.
Сьогодні зубна паста — це високотехнологічний продукт, який містить фтор, ароматизатори, антисептики, абразивні частинки та пінливі компоненти. Її розвиток став можливим завдяки тисячоліттям досвіду різних народів, вдосконаленню знань про здоров’я та формуванню культури гігієни.
Вас може зацікавити:
YouTube‑канал «Знаєш чи ні?» — український пізнавальний проєкт, що простою мовою розповідає про природу, тварин, науку й цікаві факти. Відео поєднують яскраву візуалізацію з легкою подачею. Канал має близько 25 000 підписників і регулярно оновлюється.