Парадокс різноманіття — чому собаки такі різні, а коти майже однакові

Про що ви дізнаєтесь:

• Як відбувалася селекція собак
• Чому собаки різні
• Чому коти майже всі однакові

Чи звертали ви коли-небудь увагу на різноманіття порід собак: від крихітного чіхуахуа до величезного сенбернара? Ця неймовірна різноманітність справді вражає. А тепер згадайте котів. Звісно, у них теж є свої породи, але відмінності між сіамським і мейн-куном не такі вже й значні, якщо порівнювати їх із різницею між вівчаркою та таксою. У чому ж причина? Вся справа в тисячах років цілеспрямованої селекції, яка радикально змінювала собак, тоді як коти залишалися більш дикими. Главред розповість більш детальніше.

Соціальна історія собаки: від вовка до компаньйона

Домашній пес, незважаючи на вражаючу різноманітність форм, походить від сірого вовка. Це одна з перших істот, яку вдалося приручити людині. Протягом тисячоліть собаки жили поруч із людьми та виконували різні функції: охороняли, полювали, перевозили вантажі, випасали худобу. Кожне із цих завдань вимагало унікальних фізичних і поведінкових рис, тому люди почали ретельно відбирати тварин із потрібними характеристиками.

Собаки з короткими лапами були кращими для полювання на дрібних тварин у норах, а сильніші — для перевезення вантажів. Цей процес селекції був настільки інтенсивним і тривалим, що зрештою призвів до унікального феномену.

Рекомендуємо:

Найотруйніші тварини України: хто ховається у наших лісах та степах

Загальне генетичне різноманіття собак високе, проте розподілене своєрідно: особини однієї породи є генетично дуже схожими, тоді як відмінності між породами — значні. Лише 14 генетичних ділянок у геномі собаки відповідають майже за всі відмінності у розмірах. Це набагато менше, ніж у людей, де на зріст впливають сотні генів. У результаті гени, що визначають фізичні відмінності, виявилися "спакованими" у компактні набори, які дають змогу створювати нові породи з разючими змінами у зовнішності (форма черепа, довжина морди, розмір тіла).

Відео про те, чому собаки такі різні, а коти практично однакові, можна переглянути тут:

Незалежний шлях кота: самотній мисливець

На відміну від собак, котів одомашнили значно пізніше — близько 10 тисяч років тому. Вони зблизилися з людьми, приваблені гризунами, які масово скупчувалися біля зерносховищ. Коти не виконували завдань, що вимагали б кардинальних змін поведінки чи зовнішності. Вони залишилися мисливцями-одинаками, і ця їхня роль не потребувала цілеспрямованої селекції. Їхня цінність для людини полягала у мисливських навичках, а не в унікальних фізичних рисах.

Саме тому генетичне різноманіття котів вище, ніж у собак, але розподілене зовсім інакше. Замість формування порід із різким контрастом у зовнішності, коти однієї породи можуть бути генетично різними, а представники різних порід — напрочуд схожими. Це показує: без активного втручання людини природний відбір не створює такої візуальної різноманітності, як цілеспрямована селекція.

Вас може зацікавити:

• Чому фісташки не горіхи: ботанічна загадка і кулінарна любов
• Найтаємничіші острови світу: місця, куди вхід заборонено
• Як пережити удар блискавки: науковий погляд на захист під час грози

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред